Топ-12 ознак готовності дитини до школи

Дитина готова до школи, якщо:

1. Дитина хоче до школи. Її багато що цікавить, вона ставить запитання.
2. Називає власне ім'я, прізвище, по батькові. Знає свій вік та дату народження. Знає імена, прізвища та по батькові своїх найближчих родичів. Називає, ким працюють батьки. Знає країну, місто та адресу проживання. //Великим плюсом буде, якщо дитина знатиме напам’ять номер телефону когось із батьків.
3. Розрізняє пори року, місяці, дні тижня та частини доби. Знає основні кольори. Розуміє поняття "більше", "менше", "рівне". Знає напам'ять декілька віршів.
4. Любить робити щось, може зосереджено займатися чимось впродовж 30хв (наприклад, грати з конструктором).
5. Має розвинену дрібну моторику (впевнено тримає олівець, малює, розфарбовує,  володіє ножицями, може гортати сторінки в книзі).
6. Вона просить читати їй книжки й уважно слухає їх. Вміє слухати та не перебивати. Наприклад, захоплено дивитись та слухати виставу, розповідь, виступ мінімум 20 хвилин - дитина готова до сприйняття інформації на уроках.
7. Може спокійно почекати деякий час. Вміє чекати на свою чергу. Грає в ігри за правилами, дотримується встановлених правил.
8. Вміє об’єднувати предмети в тематичні групи (тварини, овочі, фрукти, транспорт тощо).
9. Дитина має хорошу фізичну координацію (може бігати, стрибати, лазити, грати в м’яч тощо).
10. Дитина легко встановлює контакт і нормально спілкується з однолітками та дорослими. Звертається за допомогою, коли виникає проблема.
11. Вміє виконувати завдання з мінімальною допомогою дорослих. Дотримується інструкцій.
12. Має повністю сформовані навички самообслуговування. Вміє самостійно вдягатися та взуватися, прибирати свої іграшки та складати речі.

Дитина не готова до школи, якщо:

1. Має серйозні логопедичні проблеми, які не розв’язали раніше (рекомендується консультація логопеда).
2. Дитина часто хворіє (шкільне навчання бажано починати ближче до 7 років).
3. Дитина завжди надає перевагу грі, навчальна діяльність її зовсім не приваблює.
4. Психічні процеси (пам'ять, увага, мислення, вольові якості) не сформовані досить, щоби дитина могла витримувати навчальне навантаження.
5. Дитина має проблемну поведінку – агресивна, занадто тривожна, не дотримується правил поведінки тощо (рекомендується консультація психолога).
6. Будь-які хронічні захворювання, стреси (розлучення батьків, госпіталізації дитини, втрата близьких) у дошкільному віці – це привід подумати про початок шкільного навчання ближче до 7 років.

Що можуть зробити батьки для сприяння формуванню інтелектуальної готовності дитини:

• Давати адекватне інтелектуальне навантаження – розмовляти на різні теми, обговорювати події та враження, дозволяти самостійно вирішувати в непринципових ситуаціях і знаходити рішення ігрових або життєвих завдань.
  Наприклад: запропонувати відгадати, куди поділася крижинка, що ви принесли з вулиці; не підказувати, чому падає будинок, який стоїть на одному кубику; взагалі намагатися не давати готових відповідей відразу.
• Не перевантажувати дитину навчанням до початку навчання шкільного, адже це прямий шлях до пригнічення пізнавального інтересу.

Що можуть зробити батьки для сприяння формуванню вольової готовності дитини:

• тренувати в дитини вміння чекати (витримувати чергу в крамниці, почекати до дня народження і тільки тоді отримати подарунок, почекати маму, коли вона зайнята тощо);
• створювати ситуації, де для досягнення результату потрібно багато витримки та зусиль, і якісно хвалити дитину за її перемоги.

Що можуть зробити батьки для сприяння формуванню мотиваційної готовності дитини:

• Покажіть дитині, що таке школа: дивіться фільми, сходіть до школи, в якій навчалися ви самі, але оптимально – прогуляйтесь із дитиною школою, в якій вона буде навчатися.
• Намагайтеся уникати власних негативних відгуків про школу, сучасну систему освіти тощо. Дозвольте дитині сформувати власне ставлення.

Що можуть зробити батьки для сприяння формуванню соціальної готовності дитини:

• Батькам бажано простежити, чи має дитина досить досвіду спілкування з малознайомими людьми у різних ситуаціях.
• Також до початку шкільного навчання добре вирішити питання сепарації, відокремлення від батьків.
• Пам’ятати, що будь-яка дитина адаптується до нового соціального середовища легко, якщо в неї адекватно сформована прив’язаність до батьків.

Що можуть зробити батьки для сприяння формуванню фізичної готовності дитини:

• Давати дитині адекватні фізичні навантаження: спортивна секція або багато рухливих ігор із батьками або дітьми.
• Простежити, що всі навички самообслуговування сформовані.
• Розвивати дрібну моторику рук. Багато малювати, розфарбовувати, ліпити, вирізати.

Поради для батьків майбутніх першокласників

Не ставтеся до дитини як до маленької. Давайте їй посильну роботу вдома, визначте коло її обов’язків. Робіть це м’яко: «Ти в нас уже дорослий, ми можемо тобі довірити помити посуд».

Визначте загальні інтереси вашої сім’ї. Це може бути як спільний перегляд мультфільмів, так і розв’язання життєвих ситуацій, обговорення сімейних проблем.

Залучайте дитину до економічних справ родини. Поступово привчайте її порівнювати ціни, орієнтуватися в сімейному бюджеті. Наприклад, дайте гроші на хліб і морозиво, коментуючи ціну на той і на той товар.

Не сваріть, не ображайте дитину в присутності сторонніх осіб. Якщо на дитину скаржаться в її присутності, скажіть: «Дякую, ми обов’язково поговоримо на цю тему».

Навчіть дитину ділитися своїми проблемами, обговорюйте з нею конфліктні ситуації, що виникли з однолітками та дорослими. Щиро цікавтеся думкою дитини — лише так ви зможете сформувати в неї правильну життєву позицію.

Намагайтеся якомога частіше говорити з дитиною. Розвиток її мовлення — це запорука успішного навчання.

Відповідайте на кожне запитання дитини, лише так її пізнавальний інтерес ніколи не згасне. Намагайтеся дивитися на світ очима вашої дитини, адже бачити світ очима іншого — основа взаєморозуміння.

Частіше хваліть дитину. На скарги про те, що щось не виходить, скажіть: «Вийде обов’язково, потрібно ще раз спробувати. Якщо тобі буде потрібна моя допомога, я охоче тобі допоможу».

Формуйте високий рівень домагань. І вірте, що ваша дитина зможе все, потрібно лише їй допомогти. Хваліть малюка словом, усмішкою, ласкою.

Не будуйте взаємини з дитиною на заборонах. Завжди пояснюйте причини своїх вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативу.

Любіть дитину, знаходьте радість у спілкуванні з нею.

Ваша повага до дитини — фундамент шанобливого ставлення дитини до вас у майбутньому.